Анальною тріщиною називають еліпсоподібне або лінійне пошкодження слизового епітелію анального каналу. Причиною виникнення такого дефекту у більшості випадків є травмування слизової оболонки твердими каловими масами (під час дефекації) або сторонніми предметами (під час анального сексу, клізм). Ризик появи анальної тріщини підвищується, якщо у пацієнта є інші проктологічні захворювання (наприклад, геморой) або проблеми з травленням (гастрит, виразка, холецистит).
Залежно від клінічного перебігу захворювання, виділяють гостру та хронічну анальну тріщину. Симптоматика гострої (свіжої) анальної тріщини відрізняється яскраво вираженим больовим синдромом під час дефекації (іноді й 20 хвилин після неї) та різким спазмом сфінктера. У пацієнта можуть спостерігатися незначні кровотечі, пов’язані з повторним травмуванням свіжої тріщини каловими масами.
На початковій стадії захворювання при невеликому ураженні тканин є ймовірність самостійного загоєння тріщини. Однак за відсутності відповідного лікування анальна тріщина у більшості випадків набуває хронічного характеру. Постійні болі з різкими спазмами під час дефекації при хронічному перебігу захворювання можуть спровокувати розвиток стулобоязні у пацієнта. Надалі анальна тріщина може викликати ускладнення (наприклад, парапроктит – запалення параректальної клітковини з імовірністю нагноєнь та утворення гнійних нориць).
Оскільки симптоми анальної тріщини схожі з деякими іншими захворюваннями (прояви сифілісу, туберкульозу прямої кишки, тріщини при хворобі Крона), для правильної постановки діагнозу необхідно пройти огляд у проктолога. При зовнішніх тріщинах спеціаліст проводить візуальний огляд анального проходу. Якщо пошкодження має глибшу локалізацію – необхідне дообстеження за допомогою пальцевого огляду чи спеціальних інструментів (ано- або ректороманоскопія). Проте, якщо у пацієнта відмічається анальний спазм, такі маніпуляції проводяться під місцевою анестезією.
На ранніх стадіях лікування анальної тріщини часто проводять консервативними методами. Пацієнту призначають курс знеболювальних, протизапальних та загоювальних препаратів у вигляді свічок, мазей або мікроклізм. Важливим аспектом є нормалізація травлення й усунення закрепів. Однак при безрезультатності консервативного лікування або хронічному перебігу захворювання єдиним дієвим методом залишається оперативний.
Висічення анальної тріщини
Метою операції з видалення анальної тріщини є усунення рубцювання її країв, що дозволяє провести подальше медикаментозне загоєння. На сьогодні існує кілька методів проведення таких операцій:
- висічення анальної тріщини – операція, під час якої за допомогою скальпеля або лазерного ножа висікаються рубцеві зміни країв і грануляція дна тріщини. Усі маніпуляції виконуються під спінальною анестезією. Якщо у пацієнта спостерігається анальний спазм, додатково проводять сфінктеротомію (незначне розсічення м’язів анального входу);
- лікарська коагуляція анальної тріщини – рубцювання тріщини досягається за допомогою спеціального склерозуючого розчину, який вводять у її краї;
- електрорадіохірургічна коагуляція;
- лазерна коагуляція – висічення анальної тріщини за допомогою спрямованого лазерного променя. Така операція триває не більше пів години й має багато переваг: лазер дозволяє провести безкровну операцію («запаюючи» та знезаражуючи краї ран), уникнути набряклості й рубцювання та прискорити епітелізацію пошкоджених ділянок тканини. Такий підхід знижує рівень післяопераційних ускладнень і рецидивів, а також скорочує період реабілітації.
Сучасні методи лікування анальної тріщини дозволяють провести швидку, безболісну та малотравматичну операцію, яка назавжди позбавить вас від неприємної проблеми. І вже зовсім скоро ви зможете знову жити повноцінним життям!
Зв'язок онлайн
Якщо ви хочете записатися на прийом або у вас виникли запитання, надішліть повідомлення до координаційного центру.
Відділення хірургії
Петренко Михайло Юрійович
Пріоритетний напрямок у роботі – використання мініінвазивних методів операцій, що дає можливість пацієнтові відчувати менший дискомфорт перебування на лікарняному ліжку, знизити післяопераційний больовий синдром, зменшити ймовірність ускладнень, раннє відновлення працездатності та, звичайно ж, косметичний ефект.